Ці слова означають особливості сприймання та оброблення інформації людьми різного віку. Люди сприймають і обробляють інформацію про своє оточення, спираючись на візуальний (зір), аудіальний (слух), кін естетичний (рух) досвід та інші чуттєві враження (дотик, нюх  тощо).

   Візуал – людина, яка сприймає більшу частину інформації за допомогою зору.

   Аудіал – той, хто отримує основну частину інформації через слух та інші відчуття: нюх, дотик тощо.

   Такі особливості психіки проявляються вже в дошкільному віці й відіграють значну роль:

·       в успішності навчання;

·       у формуванні нових навичок і вмінь;

·       у налагодженні контактів дитини з оточенням .

   Адже залежно від цих особливостей психіки для різних дітей є різною є й типова пізнавальна позиція:

·       для візуала – спостерігати, уявляти;

·       для аудіала – слухати, говорити обговорювати;

·       для кінестетика – діяти, переживати.

То як же дорослим розпізнати у дитини провідний канал сприймання й обробки інформації? Виявляється це нескладно. Часто достатньо спостерігати за дитиною!

         Дитина- візуал  при сприйманні інформації більше покладається на зорові відчуття. Вона швидко запам’ятовує колір, форму, розмір. Така дитина, отримавши нову іграшку, спочатку уважно розгляне її  з усіх боків. Діти – візуали люблять ліпити, малювати, вирізати, складати пазли. Їх заняття та ігри ґрунтуються на взаємодії очей та рук. Вони з більшим задоволенням розглядатимуть ілюстрації в книжці, ніж слухатимуть казку. Для дітей – візуалів важливо,  у що вони вдягнені. Вони самі обирають колір колготок, плаття чи сорочечки; дівчатка небайдуже ставляться до прикрас: блискіток, шпильок, стрічечок, бантиків тощо. Дитина – візуал насамперед запам’ятає, хто в чому прийшов сьогодні в дитячий садок, у кого на прогулянці була найкрасивіша іграшка. Така дитина досить охайна, як для свого віку. Вона скажімо, не полізе в калюжу, тому що черевики будуть брудними, некрасивими . У спілкуванні з однолітками дитина – візуал спочатку спостерігає, а вже потім йде на контакт чи спільну гру, може тривали час гратись одна. Виховуючи – дитину візуала, необхідно приділяти увагу розвитку її мовлення та комунікабельності, бо вона неговірка. А ще важливо удосконалювати її фізичний розвиток та координацію рухів.

    Дитина – візуал пізнає навколишній світ через звуки, тому раніше за інших дітей починає говорити, має великий словниковий запас. Такі діти люблять слухати музику, казки, спілкуватися – обговорювати, доводити. Вони вигадують різні казки, ігри. Вміють переконувати, вмовляти. Та в рухливих іграх брати участь не люблять. Діти – аудіали дуже комунікабельні. Вони можуть трохи відставати від ровесників у розвитку навичок, пов’язаних із зоровим і моторним сприйманням, скажімо у пошуку відмінностей на картинках чи у вмінні вправно залазити на гірку, швидко й довго бігати. Тому розвитку таких навичок тому слід приділяти особливу увагу, використовуючи з цією метою  різні ігри та вправи.

      Дитина – кінестетик пізнає світ за допомогою дотиків та рухів. У неї гарно розвинена моторика, вона дуже багато рухається, зазвичай рано починає ходити. Такі діти люблять активні ігри, пов’язані зі стрибками, бігом, боротьбою, їм складно всидіти на одному місці, довго займатись тією самою справою. Дитина – кінестетик любить всього торкатись, все обмацувати: для неї особливо важливими є тактильні відчуття. Тому частіше пестіть таку дитину, обіймайте її, цілуйте, намагайтеся рідше вживати улюблену батьками фразу «Не чіпай!».

     Дорослим, що опікуються вихованням дітей, слід зважати на їхні індивідуальні особливості, зокрема активний словник, особливості уваги, пам’яті тощо.

     Візуали у своєму мовленні переважно використовують іменники, дієслова, прикметники – пов’язані із зором, - дивитися, спостерігати, картина, яскравий, як бачиш тощо. Для аудіалів характерним є слова, пов’язані зі слуховим сприйманням, - голос, послухайте, обговорювати, мовчазний, тиша, беззвучний тощо. Словник кінестетика в основному містить слова, що описують відчуття – схоплювати, м’який, теплий, шовковистий, дотик, приємний запах, ароматний, гнучкий тощо.

    Стосовно уваги, то кін естетику взагалі важко її концентрувати, його легко відволікти будь –чим. Аудіал легко відволікається на звуки, а візуалу, шум практично не заважає.

    А щодо особливостей пам’яті, то візуал пам’ятає те, що бачив, запам’ятовує картинами, бо має образне розвинене мислення. Аудіал ліпше запам’ятовує те, що обговорює, - запам’ятовує слухаючи. Кінестетик пам’ятає загальне враження: запам’ятовує рухаючись, обмацуючись, нюхаючи.

   ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Будь – яка людина, зокрема й дитина, використовує різні канали сприймання, тож дитина не може бути, скажімо лише візуалом чи аудіалом. Особливості сприймання залежать і від віку: дітям раннього вік у притаманне прагнення до всього доторкнутись, скуштувати на смак, діти старшого дошкільного та шкільного віку часто використовують слух і зір.