Не має людини, яка б ніколи не переживала цього почуття. Стурбованість, тривога, страх, тривожність – такі ж невід’ємні емоційні прояви нашого психічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, смуток.

    Страх - це не лише біопсихофізіологічне явище, а й глибоко соціальне. За останні 5 років помітно збільшилася кількість інформації про катастрофи, соціальні та природні катаклізми, що саме по собі актуалізує проблему страхів, оскільки на всі ці явища захисною реакціє людини у першу чергу є страх. Економічна криза, що затягнулася (і не схоже, щоби успішно завершилася найближчим часом), молодь і навіть діти розширили «власний досвід» страхів: страх залишитися без роботи, без засобів до існування, страх за своє майбутнє. Діти частіше спостерігають прояви страхів у дорослих. Криза сім’ї, породжена економічною кризою та кризою суспільства, переходить у кризу виховання, що також актуалізує проблему страхів: діти одержують менше уваги з боку дорослих, відчувають нестабільність сім’ї.

   Страх, як і інші неприємні переживання (гнів, страждання), не є однозначно «шкідливим» для дитини. Так, страх захищає людину від зайвого ризику (при переході вулиці чи під час походу по горах і т.д.), регулює діяльність, поведінку, відводить від небезпеки, можливості одержати травму. Позитивним може бути тільки коротко плинний вплив страху, тобто якщо страх переживався особою у формі емоції, а не у формі почуття. Почуття страху знижує самооцінку; негативно впливає на формування уявлень, переконань, звичок; знижує активність дитини у спілкуванні, грі, навчанні, праці; загальмовує розвиток здібностей і навіть блокує їх; негативно впливає на формування рис характеру. Не випадково у словнику української мови є слова, що означають негативні риси характеру і якості особистості, пов’язані з переживанням страху: боягуз, боягузик, боягузка, боязкий, лякливий, страшливий, а також боязкість як риса особистості.

      Перед тим, як допомогти дитині, необхідно з’ясувати, які конкретно страхи в неї. У березні 2009 року практичні психологи ДНЗ №1, 2, 18, 19, 20, 28, 39, АНВК, НВК «Дзвіночок», «Ялинка», «Первоцвіт», «Престиж», «Дивосвіт», «Пролісок» провели дослідження з метою виявлення страхів дітей дошкільного віку. В обстеженні взяли участь 469 вихованців старших груп навчально – виховних закладів Ужгорода: 244 хлопчики та 255 дівчаток.

      Результати дослідження дають можливість зробити висновок: що

5 – 6  річні діти найбільше бояться:

1) померти ( 64 %  хлопчики та 65 % дівчаток);

2) того, що помруть їхні батьки (60% хлопчиків та 68 % дівчаток);

3) Баби Яги, Бармалія, Змія – Горинича, чудовиськ – страхи казкових персонажів (59% хлопчиків та 76% дівчаток);

4) пожежі (55% хлопчиків та 67 % дівчаток);

5) страшних снів(57% хлопчиків та 67% дівчаток);

6) буревію, урагану, грози, паводка, землетрусу – страхи стихії

 (55% хлопчиків та 59% дівчаток);

7)нападу бандитів (58% хлопчиків та 67% дівчаток);

8) вовка, ведмедя, собак, павуків, змій (страхи тварин)

    (49% хлопчиків та 61% дівчаток).

У різних дітей різна глибина й інтенсивність емоцій, ці характеристики залежать від фізіологічних, психологічних і соціальних факторів. У кожному віці спостерігаються так звані нормативні страхи, які з’являються поступово як результат розвитку інтелектуальної сфери, уяви і т.д.

                          ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ СТРАХІВ

8 місяців – боязнь незнайомих людей

1,5 року – хвилювання при тривалій відсутності матері, шумній обстановці в сім’ї, боязнь лікарів, болю, уколів.

Після 1 року – страх самотності, іноді страх глибини, висоти.

2 роки – страх покарання – з боку батьків, боязнь поїздів, транспорту, тварин (вовка) уколів.

Молодший дошкільний вік – страхи казкових персонажів, уколів, болю, крові, висоти, несподіваних звуків; типові страхи: самотності, темноти, замкнутого простору.

Старший дошкільний вік – страх смерті, смерті батьків, тварин, страхи казкових персонажів, страх глибини, страшних снів, вогню, пожежі, нападу, війни. У дівчаток страх захворіти, покарання, страх перед засинанням.

Молодший шкільний вік – страх запізнитися в школу, страх осуду

(засудження), зробити що – небудь не так, страх нещастя

(магічні вистави).

Підлітковий вік – страх смерті батьків, страх війни.

За сприятливих обставин життя дитини такі страхи зникають, діти з них «виростають». Але є випадки, коли страхи накопичуються, наростають і заважають особистісному розвитку, створюють адаптаційні, невротичні проблеми та інше.

    Для того, щоб допомогти дитині звільнитися від страху, дорослі повинні розуміти причини його появи в конкретної дитини. Так страхи, які виникають у процесі спілкування з батьками й однолітками (навіюванні), відрізняються від страхів, що породжені самою уявою дитини чи є результатом переляку.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ

   1.Випадок, який дійсно відбувся з дитиною. Життя навколо

досить різноманітне й не завжди безпечне, переляк може бути викликаний і випадковими обставинами: землетрусом, пожежею, грозою, аварією; налякав собака, застряг у ліфті, на вулиці чіплявся якийсь незнайомець. Ці страхи легше ніж інші, піддаються корекції. Якщо подібні події не повторюються, більшість таких страхів проходять самі по собі.

2.Виховання дітей методом залякування. Досить часто дорослі використовують цей метод впливу на дитину, при цьому ніби не бажаючи зла: «Не будеш їсти – забере тебе Бабай!», Не плач, бо віддам тебе чужому діду», «Візьму собі другого хлопчика, слухняного», «Якщо не буде спати, прийде за тобою Баба – Яга!»тощо. Напевно, нам  неодноразово доводилося чути подібні «шедеври» педагогічного впливу. Тепер дитина знає, що близькі для неї  люди можуть віддати її чужому дідові, ніхто не захистить її від Баби – Яги. Як же це несправедливо – карати дитину страхом! Краще повідомити їй, що її поведінкою не задоволені ви особисто, саме ви а не якась. Тоді дитина побачить, що нею не задоволена найбільш значуща для неї людина – мама або тато, вихователька чи учителька. Це дуже впливовий метод!

3. Тривожні батьки. Дуже часто діти бояться чогось не самі по собі, а тому, що цього бояться їхні батьки, бабусі. Дорослі, які оточують дитину, ніби заражають дитину страхом через те, що занадто настійливо та підкреслено емоційно вказують дитині на наявність небезпеки. До числа навіюваних страхів можна також віднести і ті, які виникають у занадто емоційних, неспокійних, знервованих батьків. Їхні розмови при дитині про смерть, хвороби, пожежі, вбивства згубно відображаються на її психіці.

4. Дитячі фантазії. У когось ця якість розвинена менше, у когось –більше, однак світ фантазії – звичне середовище для дошкільнят та молодших школярів. І цей світ поки що не контрольований, деякі фантазії виходять із – під контролю, стають неслухняними й тому – страшними. У будь - якому випадку дитина сама створює свій світ і свої страхи.

5. У 3 – 4 роки дитина починає боятися темряви, собак, смерті, пожежних машин тощо.Причиною є те, що її уява розвинулась уже до такої міри, що вона здатна поставити себе на місце інших людей

(вік емпатії), а отже й уявити ту небезпеку, якої сама ніколи не зазнавала. Ці страхи особливо типові для тих дітей, примушували їсти чи користуватися горщиком, часто розповідали страшні казки або ж, як не дивно, надмірно опікали і тим не давали можливості розвивати незалежність та комунікативність.

6. «Мамо, а ти помреш?» У дошкільному віці діти починають  серйозно з’ясовувати у своїх батьків відповідь на споконвічне питання «Куди?», яке як не дивно, турбує малюків нітрохи не менше, ніж питання «Звідки?». Зазвичай сучасні мама і тата до трьох років встигають описати маляті основні етапи дітонародження, і ця новина для дитини вже не «свіжа». Однак питання, куди діваються живі істоти після …. весь час залишається відкритим. Зазвичай воно звучить так: «Що таке померти?», «А як це мертвий?» Найперша відповідь на це запитання найчастіше буває вкрай невиразною, наприклад: «Я тобі потім про це розповім» або «Що – що? Виростеш – дізнаєшся». Батьківський переляк трирічний малюк зазвичай ловить на льоту: «Померти – страшно, навіть для тата з мамою».

Не отримавши відповіді на своє запитання, дитина через деякий час робить нову спробу: «А де зараз твій дідусь?, А що значить «назавжди заснув?» Якщо батьки і далі уникатимуть найнеприємнішої на світі теми, це може спричинити появу в дитини тривоги та страхів. Важливо підготуватися до розмови заздалегідь Коли малюк починає цікавитися кругообігом речей  у природі, запитує, що сталося з сухим деревом, зірваною квіткою, мертвою кішкою, намагайтесь відповідати максимально чесно: дерево більше – не розпуститься, квітка - зів’яне, кішка ніколи не буде бігати. Так усіх шкода, але це закон, так було, є і буде завжди. І, у будь – якому сенсі нові квіти і кішки будуть зобов’язані появою своїм попередникам. Страх і сум – різні речі.

Горе – це інформація, якою ви теж можете поділитися з малям. Вам сумно від того, що всі ми смертні. Але сум – краще, ніж невідання.

7. Причиною страхів у дошкільнят є також занижена самооцінка дитини. Дуже часто батьки, оцінюючи свою дитину, бачать тільки у ній       недоліки, а це породжує в дитини страх. До того головною умовою для подолання страхів у дитини є невтомна робота батьків над закріпленням та усвідомленням позитивного в дитині.

 Намагання дорослих диктувати дитині свою волю в усьому, навіть у дрібницях, викликає у дітей невпевненість, думки про те, що батьки її не люблять.

8. Появу страхів у дітей сприяє «ремінний» вплив на дитину. Навіть нечасті і незначні (як на думку дорослих) фізичні покарання поглиблюють у дитини почуття незахищеності, а з ним поширюються і страхи. У 1978 році, отримуючи премію Г.-Х. Андерсена, всесвітньо відома письменниця Астрід Лінгред виголосила мудру промову:

«Я хочу поговорити про дітей …Скільки дітей отримали свої перші уроки насилля  від тих кого любили, - від власних батьків – і потім понесли цю «мудрість далі», передаючи її з покоління в покоління!...»

 9. Часті і тим більше тривалі переживання страху в ранньому віці сприяють формування в дитини боязкості та лякливості.

Залякані діти ростуть хворобливими і слабкими, тобто хворобливість можна розглядати як одну з причин страху, але і страхи частіше зустрічаються у дітей, які хворіють.

10. Щоб дитина почала чогось боятися, батькам досить почати сваритися. Встановлено, що батьківські конфлікти діти найчастіше реагують появою страхів. Так,  дошкільники з конфліктних родин частіше, ніж їхні, бояться тварин, стихії захворювань, смерті їм частіше сняться страшні сни.

11.Тривожність також розвивається в дітей, які недостатньо рухаються, не беруть участь в колективних іграх, оскільки гра для дитини була і  й залишається кращим засобом  порятунку від усіх страхів.

12. Ще одне джерело появи страхів у дітей – мультфільми про вампірів, привидів, чудовиськ та фільми жахів. Причиною страхів у цьому випадку стає перевантаження інформацією про зло, а саме: те, що дитина повинна одержувати в адаптованому вигляді, причому невеликими порціями, зараз вливається в її психіку непомірними дозами. Замість корисного для психіці щеплення (у малих дозах «страшилки» корисні, для психіки щеплення, недарма існує такий жанр дитячого фольклору), відбувається отруєння з усіма негативними наслідками. Коли зло у мистецтві, запропонованому дітям, непроглядне, коли воно «у більшості», дитина переживає потяг примкнути до нього. Нормальній дитині не потрібно з виховними цілями показувати як курці (а тим більше людині відрізають голову. Їй і так відомо що це жахливо! І не випадково у багатьох дітей існує інтуїтивне бажання відмежувати себе від жахів на екрані: вибігти з кімнати, заплющити очі, повернути голову тощо.

   13. Причиною зародження страхів може бути і насмішки. Дорослі можуть посміятися над якимись діями дитини в присутності сторонніх, і це може викликати в неї зародження страху неуспіху. Насмішка завжди є надто гострим знаряддям впливу на дитину, як правило, ранить душу. А за наявності у дитини підвищеної чутливості, збудливості, це може стати причиною невпевненості в собі.

Що робити зі страхами?

·       Страхи – класичний симптом того, що в дитини велике внутрішнє напруження, що вона не справляється із життєвими та емоційними труднощами. Тому щодня залишайте 3 – 5 хвилин на те, щоб дитина могла індивідуально поговорити з вами, поділитися своїм секретом, тривогою, попросити поради, допомоги.

·       Намагайтесь зрозуміти причину дитячого страху.

·       Ставтеся до дитини з позитивної орієнтації (з погляду її позитивних якостей, а не негативних).

·       Тон яким ви повідомляєте вимогу чи заборону, повинен бути швидше дружнім, пояснювальним, ніж примушуючим.

·       Не соромте дитину, якщо вона чогось боїться.

·       Навчіть дитину не боротися зі своїм страхом, а по – іншому до нього ставитися.

·       Перед сном грайтеся з дитиною у спокійні ігри, читайте добрі казки.

·       Давайте правдиву інформацію про явища, яких боїться дитина

(наприклад, про грозу, блискавку тощо).

·       Надайте дитині реального захисника. Це може бути старший брат,

а може бути великий плюшевий собака.

    *   Зважайте на багатство дитячої уяви: тіні на стіні маляті здаються

         страшенними казковими персонажами. Увімкніть у темній кімнаті

         маленький нічничок або залиште двері у дитячу кімнату не щільно

         зачиненими.

·        Не допускайте насилля над дитиною, коли її годуєте: не змушуйте, не відволікайте, не нав’язуйте, не підганяйте.

·       Поділіться з дитиною спогадами про свої власні дитячі страхи, як ви з ними боролися і перемогли.

·       Не варто за будь – яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці. Ні в якому разі не виганяйте малюка, якщо він пройшов до вас вночі.

·       Страхи перед засинанням часто означають, що сфера несвідомого у дитини прагне тіснішого контакту з матір’ю.

·       Розширюйте коло людей, яким людина співчуває, щиро співпереживає, тоді її фантазія переключиться зі співчуття собі на співчуття іншим, що зменшить страхи.

·       Перед відвідування зоопарку радимо розповісти дитині, що звірі там не тільки хороші та добрі, а є дикі й страшні. Тоді навряд чи агресивна реакція тигра викличе у дитини переляк.

·       Не переглядати  фільми – жахи, оскільки діти, на відміну  дорослих, ще не чітко розподіляють мистецтво і реальність. Діти, особливо в напружені моменти, не пам’ятають, що це артисти і що це все не насправді.

·       Прогулянки у парку чи гаю, спостереження за сезонними змінами, багатством природних барв заспокоюють, урівноважують душевні стани дитини. 

·        Малювання фарбами, м’якими олівцями, фломастерами, крейдою та іншими пластичним матеріалом – ефективний засіб для виходу зі стану напруження. Бажано не обмежувати дитячу уяву певною тематикою, зразками роботи дорослого, оскільки це стримує дитину. Якщо дитина довіряє паперові свої страхи, зображуючи їх, то можна продовжити роботу з малюнками, запропонувавши закреслити, стерти вирізати те, що лякає, або перетворити малюнок на смішний, кумедний персонаж.

·       Якомога частіше хваліть свою дитину: підбадьорюйте, схвалюйте, позитивно сприймайте зроблене нею.

·       Позитивні якості обов’язково є в кожної дитини, тільки вони можуть бути прихованими від недостатньо уважних очей дорослого. Відшукайте і плекайте у своїй дитині позитивні якості.

·       Пам’ятайте: безстрашна дитина не та, яка нічого не боїться, а та, яка не боїться боятися!!!

        «Виховання здається складною і важкою справою тільки доти,

    доки ми хочемо, не виховуючи себе, виховувати своїх дітей. Якщо

   ми зрозуміємо, що виховувати інших ми можемо тільки через себе,

   то питання про виховання зникає і лишається про одне питання:

   як треба жити самому?»  (Л. Толстой).